46 ¶ще ж не все тут окошилось,¶ще брела ватага лих:За смертю слдом валилосьЖнок, свекрух мачух злих.Вдчими йшли, тест-скуп'яги,Зят свояки-мотяги,Сердит шурини, брати,Зовиц, невстки, ятровки Що все гризуться без умовки ¶ всяк тут були кати. 47 Яксь злидн ще стояли,Жовали все в зубах папр,В руках каламар держали,За уха настромляли пр.Се все десятськ та соцьк,Начальники, п'явки людськ¶ вс проклят писар;¶справники все ваканцьов,Судд стряпч безтолков,Поврен, секретар. 48 За сими йшли свят понури,Що не дивились на свт,Смиренно були натури,Складали руки на живт;Умильно богу все молились,На тиждень днв по три постились¶ вслух не лаяли людей;На чотках мир пересуждали¶ вдень нколи не гуляли,Вноч ж було не без гостей. 49 Насупротив сих окаянницьКвартал був цлий волоцюг,Моргух, мандрьох, ярижниць, п'яниць¶ бахурв на цлий плуг;З обстриженими головами,З пдрзаними пеленами,Стояли хльорки наголо.¶ панночок фльтфкетних,Лакев гарних дотепних,Багацько дуже щось було. 50 ¶ молодиц молоденьк,Що вийшли замж за старих,Що всякий час були раденькПотшить парнв молодих;¶ т тут молодц стояли,Що недотепним помагалиДля них смейку розплодить;А дти гуртов кричали,Свох паньматок проклинали,Що не дали на свт жить. 51 Еней хоть сильно тут дививсяТакй великй новин,Та вже од страху так трусився,Мов сидя охляп на кон.Побачивши ж ще здал,Як там дива плазовали,Кругом, куди н поглядиш,Злякавсь, к Сивилл прихилився.Хватавсь за дергу тулився,Мов од кота в комор миш. 52 Сивилла в дальший путь таскала,Не баскаличивсь би та йшов;¶ так швиденько поспшала,Еней не чув аж пдошов,Хватаючися за ягою;Як ось уздрли пред собоюЧрез рчку в пекло перевз.Ся рчка Стиксом називалась,Сюди ватага душ збиралась,Щоб хто на той бк перевз. 53 ¶ перевзчик тут явився,Як циган, смуглой цери був,Од сонця ввесь вн попалився¶ губи, як арап, оддув;Очища в лоб позападали,Сметаною позапливали,А голова вся в ковтунах;¶з рота слина все котилась,Як повстка, борода скомшилась,Всм задавав собою страх.
9 Як ж були до карт охоч,То не сидли дурно тут;Гуляли часто до пвночВ нска, в пари, у лави, в жгут,У памфиля, в взка в кепа,Кому ж з них була дотепа,То в грош грали в см листв.Тут вс по вол забавлялись,Пили, грали, женихались.Нхто без дла не сидв. 10 Еней один не веселився,Йому немиле все було;Йому Плутон та батько снився,¶ пекло в голову ввйшло.Оставивши свох гуляти,Пшов скрзь по полям шукати,Щоб хто дорогу показав:Куди до пекла мандровати,Щоб роззнати, розпитати,Бо в пекло стежки вн не знав. 11 ¶шов, шов, аж з русих кудрвВ три ряди капав пт на нс,Як ось забачив щось уздрв,Густий пройшовши дуже лс.На нжц курячй стоялаТо хатка дуже обветшала,¶ вся вертлася кругом;Вн, до т прийшовши хати,Хазяна став викликати,Прищурившися пд вкном. 12 Еней стояв дожидався,Щоб вийшов з хати хто-небудь,У двер стукав, добувався,Хотв був хатку з нжки спхнуть.Як вийшла бабище старая,Крива, горбатая, сухая,Заплснявла вся в шрамах;Сда, ряба, беззуба, коса,Розхристана, простоволоса,¶ як в намист, вся в жовнах. 13 Еней, таку уздрвши цяцю,Не знав з ляку де стояв;¶ думав, що свою всю працюНавки тута потеряв.Як ось до його пдступилаЯга ся заговорила,Роззявивши сво уста:"Гай, гай же, слихом послихати,Анхизенка у вч видати,А як забрв ти в с мста? 14 Давно тебе я дожидаю¶ думала, що вже пропав;Я все дивлюсь та визираю,Аж ось коли ти причвалав.Мен вже розказали з неба,Чого тоб пильненько треба, Отець твй був у мене тут".Еней сьому подивовався¶ баби сучо спитався:Як вдьму злую сю зовуть. 15 "Я Кумськая зовусь Сивилла,Ясного Феба попадя,При його храм посдла,Давно живу на свт я!При Шведчин я двовала,А татарва як набгала,То вже я замужем була;¶ першу сарану зазнаю;Коли ж був трус, як згадаю,То вся здригнусь, мовби мала. 16 На свт всячину я знаю,Хоть нкуди не хожу,¶ людям в нужд помагаю,¶ м на звздах ворожу:Кому чи трясцю одгнати,Од заушниць чи пошептати,Або волос згнать;Шепчу уроки проганяю,Переполохи виливаю,Гадюк умю замовлять. 17 Тепер ходмо лиш в каплицю,Там Фебов ти поклонись¶ общай йому телицю,А посл гарно помолись.Не пожалй лиш золотогоДля Феба свтлого, ясного,Та мен що перекинь;То ми тоб таки щось скажем,А може, в пекло шлях покажем,¶ди, утрись бльш не слинь". 18 Прийшли в каплицю перед Феба,Еней поклони бити став,Щоб з блакитного Феб небаЙому всю ласку показав.Сивиллу тут замордовало,¶ оч на лоб позганяло,¶ дибом волос став сдий;Клубком з рота пна билась;Сама ж вся корчилась, кривилась,Мов дух вселився в не злий. 19 Тряслась, кректала, побивалась,Як бубен, синя стала вся;Упавши на землю, качалась,У барлоз мов порося.¶ чим Еней молився бльше,То все було Сивилл грше;А посл, як перемоливсь,З Сивилли тлько пт котився;Еней же на не дивився,Дрижав од страху трусивсь. 20 Сивилла трохи очуняла,Отерла пну на губах;¶ до Енея проворчалаПриказ од Феба в сих словах:"Така богв Олимпських рада,Що ти вся твоя громадаНе будете по смерть в Риму;Но що тебе там будуть знати,Тво мення вихваляти;Но ти не радуйся сьому. 21 ¶ще ти вип'ш добру повну,По всх усюдах будеш ти;¶ долю грку, невгомоннуГотовсь свою не раз клясти.Юнона ще не вдовольнилась,· злоба щоб окошиласьХотя б на правнуках твох;Но посл будеш жить по-панськи,¶ люди вс тво троянськЗабудуть всх сих бд свох". 22 Еней похнюпивсь, дослухався,Сивилла що йому верзла,Стояв, за голову узявся,Не по йому ся рч була."Трохи мене ти не морочиш,Не розчовпу, що ти пророчиш, Еней Сивилл говорив: Диявол зна, хто з вас бреше,Трохи б мен було не легше,Якби я Феба не просив. 23 Та вже що буде, те буде,А буде те, що бог нам дасть;Не ангели так ж люди,Колись нам треба всм пропасть.До мене будь лиш ти ласкава,Услужлива нелукава,Мене до батька поведи;Я проходився б ради скукиПобачити пекельн муки,Ану, на звзди погляди. 24 Не перший я, та й не послднй,¶ду до пекла на поклон:Орфей який уже негдний,Та що ж йому зробив Плутон;А Геркулес як увалився,То так у пекл розходився,Що всх чортяк порозганяв.Ану! Черкнм а для охотиТоб я дам на дв охвоти...Та ну ж! скажи, щоб я вже знав". 25 "Огнем, як бачу, ти граш, Йому дала яга одвт: Ти пекла, бачу, ще не знаш,Не мил тоб уже десь свт.Не люблять в пекл жартовати,Повк тоб дадуться знати,От тлько нс туди посунь;Тоб там буде не до чмиги,Як пднесуть з отцом фиги,То зараз вхопить тебе лунь. 26 Коли ж сю маш ти охотуУ батька в пекл побувать,Мен дай зараз за роботу,То я приймуся мусовать,Як нам до пекла довалитись¶ там на мертвих подивитись;Ти знаш дурень не бере:У нас хоть трохи хто тямущий,Ум жить по правд сущй,То той, хоть з батька, то здере. 27 Поким же що, то ти послухайТого, що я тоб скажу,¶ голови соб не чухай...Я в пекло стежку покажу:В лсу великому, густому,Непроходимому, пустомуЯкесь дерево росте;На нм кислиц не простРостуть як жар, вс золот,¶ деревце те не товсте. 28 ¶з дерева сього зломитиТи мусиш гльку хоть одну;Без не бо н пдступитиНе можна перед сатану;Без гльки назад не будеш¶ душу з тлом ти погубиш,Плутон тебе закабалить.¶ди ж, та пильно приглядайся,На вс чотири озирайся,Де деревце те заблищить. 29 Зломивши ж, зараз убирайся,Якмога швидше уткай;Не становись, не оглядайся¶ уха чим позатикай;Хоть будуть голоса кричати,Щоб ти оглянувся, прохати,Гляди, не озирайсь, бжи.Вони, щоб тлько погубити,То будуть все тебе манити;От тут себе ти покажи". 30 Яга тут чортзна-де двалась,Еней остався тлько сам,Йому все яблуня здавалась,Покою не було очам;Шукать Еней попхався,Втомивсь, засапавсь, спотикався,Поки прийшов пд темний лс;Коловсь сердешний об тернину,Пошарпався весь об шипшину,Було таке, що рачки лз. 31 Сей лс густий був несказанно,¶ сумно все в йому було;Щось вило там безперестанно¶ страшним голосом ревло;Еней, молитву прочитавши¶ шапку цупко пдв'язавши,В лсную гущу пшов,¶шов утомивсь чимало,¶ надвор тогд смеркало,А яблун ще не знайшов. 32 Уже вн начинав боятись,На вс чотири озиратись;Трусивсь, та нкуди дватись,Далеко тяжко в лс забравсь;А грше ще його злякало,Як щось у очах засяло,От тут-то берега пустивсь;А посл дуже удивився,Як пд кислицей опинився, За гльку зараз ухвативсь. 33 ¶ не подумавши нмало,Нап'явсь, за глечку смикнув,Аж дерево те затрщало,¶ зараз гльку одчахнув.¶ дав чимдуж з лсу драла,Що аж земля пд ним дрижала,Бг так, що сам себе не чув;Бг швидко, не остановлявся,Увесь об колючки подрався;Як чорт, у реп'яхах ввесь був. 34 Прибг к троянцям, утомився¶ оддихати простягнувсь;Як хлюща, потом ввесь облився,Трохи-трохи не захлебнувсь.Звелв з бичн волв пригнати,Цапв з ввцями припасати,Плутону в жертву принести,¶ всм богам, що пеклом правлять¶ гршних тормошать давлять,Щоб гнву м не навести. 35 Як тлько темна та пахмурна¶з неба зслизла чорна нч;Година ж стала балагурна,Як звзди повткали прч;Троянц вс заворушились,Завештались, закамешилисьНа жертву приганять бикв;Дяки з попами позбирались,Зовсм служити вс прибрались,Огонь розкладений горв. 36 Пп зараз взяв вола за роги¶ в лоб обухом зацдив,¶ взявши голову мж ноги,Нж в черево засадив;¶ виняв тельбухи з кишками,Розклав гарненько х рядами¶ пильно кендюх розглядав;Енею посл божу волю¶ всм троянцям добру долю,Мов по звздам, все вщовав. 37 Як тут з скотиною возились¶ харамаркали дяки,Як ввц цапи дрочились,В рзницях мов ревли бики;Сивилла тут де не взялася,Запнилася тряслася,¶ галас зараз пдняла:"К чортам ви швидче вс згиньте,Мене з Енем тут покиньте,Не ждть, щоб тришия дала.38 А ти, мовляла ко Енею: Моторний, смлий молодець,Прощайся з юрбою свою,Ходм лиш в пекло там отецьНас твй давно вже дожида¶, може, без тебе скуча.Ану, пора чимчиковать.Возьми на плеч з хлбом клунок;Нехай йому лихий прасунок,Як голодом нам помирать. 39 Не йди в дорогу без запасу,Бо хвст од голоду надмеш;¶ де-где инчого ти часу¶ крихти хлба не найдеш;Я в пекло стежку протоптала,Я там не раз, не два бувала,Я знаю тамошнй народ;Дорожки вс, вс уголочки,Вс закоморочки, куточки,Уже не первий знаю год". 40 Еней в сю путь якраз збрався,Шкапов чоботи набув,Пдтикався, пдперезався¶ пояс цупко пдтягнув;А в руки добру взяв дрючину,Обороняти злу личину,Як лучиться де од собак.А посл за руки взялися,Прямцем до пекла поплелися,Пшли на прощу до чортяк. 41 Тепер же думаю, гадаю,Трохи не год писать;¶зроду пекла я не знаю,Нездатний, далеб, брехать;Хба, читател, пождте,Вгамуйтесь трохи, не галте,Пду я до людей старих;Щоб х о пекл розпитати¶ попрошу х розказати,Що чули од ддв свох. 42 Виргилй же, нехай царству,Розумненький був чоловк,Нехай не вадить, як не чу,Та в давнй дуже жив вн вк.Не так тепер в пекл стало,Як в старину колись бувало¶ як покйник написав;Я, може, що-небудь прибавлю;Перемню що оставлю,Писну як од старих чував. 43 Еней з Сивиллою хватались,До пекла швидче щоб прийти,¶ дуже пильно приглядались,До пекла двер як найти.Як ось перед якуюсь горуПрийшли, в нй велику норуЗнайшли вскочили туди.Пшли пд землю темнотою,Еней все щупався рукою,Щоб не ввалитися куди. 44 Ся улиця вела у пекло,Була вонюча грязна;У нй вдень було, мов смеркло,Од диму вся була чадна;Жила з сестрою тут Дрмота,Сестра же звалася Звота,Поклон с перш оддалиТмас нашому ЕнеюЗ його старою попадею ¶ посл дал повели. 45 А потм Смерть до артикулу¶м воздала косою честь,Наперед стоя калавуру,Який у мосц сть:Чума, война, харцизтво, холод,Короста, трясця, парш, голод;За сими ж тут стояли в ряд:Холера, шолуд, бешиха ¶ вс мирянськ, знаш, лиха,Що нас без милости морять.
1 Еней-сподар, посумовавши,Насилу трохи вгамовавсь;Поплакавши поридавши,Сивушкою почастовавсь;Но все-таки його мутило¶ коло серденька крутило,Небжчик часто щось вздихав;Вн моря так уже боявся,Що на богв не покладався¶ батьков не довряв. 2 А втри ззаду все трубилиВ потилицю його човнам,Що мчалися зо все силиПо чорним пнявим водам.Гребц весла положили,Та сидя люлечки курили¶ кургикали псеньок:Козацьких, гарних, запорозьких,А як знали, то московськихВигадовали бриденьок. 3 Про Сагайдачного спвали,Либонь спвали про Сч,Як в пкнери набирали,Як мандровав козак всю нч;Полтавську славили Шведчину,¶ неня як свою дитинуЗ двора провадила в поход;Як пд Бендер'ю воювали,Без галушок як помирали,Колись як був голодний год. 4 Не так то дться все хутко,Як швидко кажуть нам казок;Еней наш плив хоть дуже прудко,Та вже ж вн плавав не деньок;Довгенько по морю щось шлялись¶ сами о свт не знались,Не знав троянець н один,Куди, про що як швендюють,Куди се так вони мандрують,Куди х мчить Анхизв син. 5 От так поплававши немало¶ поблудивши по морям,Як ось землю видно стало,Побачили кнець бдам!До берега якраз пристали,На землю з човнв повставали¶ стали тута оддихать.Ся Кумською земелька звалась,Вона троянцям сподобалась,Далось й троянцв знать. 6 Розгардяш настав троянцям,Оп'ять забули горювать;Бува щастя скрзь поганцям,А добрий мусить пропадать.¶ тут вони не шановались,А зараз вс потаскались,Чого хотлося шукать:Якому меду та горлки,Якому молодиц, двки,Оскому щоб з зубв згнать. 7 Були бурлаки с моторн,Тут познакомились той час,З диявола швидк, проворн,Пдпустять москаля якраз.Зо всми миттю побратались,Посватались покумались,Мов зроду тутечка жили;Хто мав к чому яку кебету,Такого той шукав бенькету,Вс веремю пдняли. 8 Де досвтки, де вечорниц,Або веслля де було,Двчата де молодиц,Кому родини надало,То тут троянц вродились;¶ лиш гляди, то й заходилисьКоло жнок там ворожить,¶, чоловкв пдповши,Жнок, куди хто знав, поввши,Давай по чарц з ними пить.
¶ван Котляревський. Енеда. Частина третя.
